_______________________________________________________________________

В серпні 1964, The Beatles почали їхній перший тур по США. Він почався в Сан-Франциско і закінчився в Нью-Йорку. 28-29 серпня The Beatles грали в Forest Hills Stadium і там познайомились (і потоваришували) з Бобом Діланом. Їх звів письменник Ал Арновітц в Нью-Йоркському готелі. 

Після недовгої розмови, Ділан запитав Джона, Пола, Рінго, Джорджа та Браяна Епстена, чи вони б хотіли скурити косяк. Епстейн насторожився і сказав, що хлопці ще не пробували травку, на що Ділан відповів з великим здивуванням. Він був впевнений, що Beatles курять марихуану хоча б через те, що в пісні I Want To Hold Your Hand є рядок `I get high`. Насправді там співається `I can't hide`, він просто не розчув. 

В принципі, Beatles ніколи не відмовлялись від нового досвіду і погодились. Леннон взяв косяк і передав його Рінго, якого називав своїм "королівським дегустатором". Оскільки Рінго не знав, що традиційно косяк ділять між кількома людьми, він скурив його повністю. Тоді Ділан зробив по косяку кожному. Через деякий час Епстейн говорив 'I'm so high I'm on the ceiling! I'm up on the ceiling`. Пол попросив його записувати всі свої слова.

_______________________________________________________________________

Скинути телевізор з вікна готелю - стара рок-н-рольна традиція, і мало хто був відомий подібними витівками так, як Led Zeppelin. Колишній адміністратор готелю The Edgewater в Сієтлі Джеймс Блум згадував свою зустріч з менеджером гурту в 1977 році. Роберт Плант і Джиммі Пейдж в ту ніч поставили рекорд: п'ять скинутих телевізорів. 
Наранок менеджер Річард Коул, який ще не знав про те, що сталось, прийшов оплатити рахунок за проживання. Блум, нервуючи, повідомив йому, що треба заплатити ще дві з половиною тисячі доларів - по п'ять сотень за кожний телевізор. 
Коул навіть не здивувався: він просто відрахував гроші і зібрався йти. Блум, який був фанатом гурту і захоплювався їхнім шаленим способом життя, вирішив наостанок запитати : "Я чув про схожі речі, містер Коул, але я завжди думав, що все це маячня. Ви не могли б розказати мені, як це - викинути телевізор з вікна?" Коул розвернувся і відповів: "Хлопче, в житті є речі, які треба відчути самому." 
На цій фразі він відрахував п'ять стодоларових банкнот і протягнув їх Блуму: "Тримай, друже. Зроби це за рахунок Led Zeppelin!" 

_______________________________________________________________________

Є багато відомих людей, яких підозрюють у зв'язках з мафією, але що стосується Френка Сінатри, то про це розповіла його донька, Тіна, у книжці "My Father`s Daughter". Вона пише, що батько розповів їй, як зв'язувався з мафією аби допомогти Джону Ф Кеннеді виграти у вирішальних виборах в Західній Вірджинії в 1960. 
Про цю допомогу попросив батько кандидата в президенти, Джозеф Кеннеді, оскільки сам домовитись з мафією боявся, але йому було дуже важливо зв'язатись з Семом Джянкана, який фактично керував мафією Чикаго. 
Після того, як Джон Кеннеді потрапив у Білий Дім, він наказав обірвати стосунки з мафією. Джянкан дуже розсердився. Він сказав Сінатрі, що це неправильно, бо Кеннеді йому винен. На що, як пише Тіна, Сінатра відповів: "Ні, я тобі винен. Я попросив про послугу." 
Щоб відплатити гангстеру, Сінатра поїхав в Чикаго і виступав у клубі Джанкяна Villa Venice. Він навіть взяв з собою товаришів Діна Мартіна та Семі Девіса, аби виконати 16 виступів за 8 днів, які від нього вимагались.

Також, кажуть, він нелегально перевозив осіб та документи в своєму особистому літаку і ніхто його не перевіряв. Бо то Френк Сінатра.

_______________________________________________________________________

Так от, я одружився. мою дружину всі називали "картопляна дівчинка", тому що її обличчя дико нагадувало гарненьку картоплину. хм, після весільної церемонії мої друзі сиділи на ганку, пили пиво і сперечались між собою - підкидали монетку. знаєте, на що вони сперечались? на те, скільки протримається наш шлюб. всі думали, що ми розлучимось наступного ж дня. але спочатку все ніби було нормально - вона постійно купувала нам кльовий сир і взагалі купу їжі...в кінці кінців, я її дуже любив. але було багато проблем. ну, по-перше, вона вночі любила спати, а я любив спати, коли заманеться. а ще я любив грати на гітарі, коли заманеться. одного разу в мою голову прийшла нова фішка для пісні, прямо посеред ночі, але поряд зі мною лежала жінка. саме в цей момент мене раптово торкнуло: так не можна. або або: або вона, або кар'єра. ти тільки уяви, а я ж дуже сильно її любив. але тієї ночі я все ж написав пісню, одну з своїх кращих мелодій, "down the street". взяв посилювач, пішов в туалет - і став грати там на гітарі, тихо-тихо, хороший такий, важкий шаманський ритм. звучало дуже круто, неголосно і напружено. а потім мені захотілось поколупатись з іншою ідеєю, але я подумав: "блін, треба тихіше". а потім: "ні, брат, не треба тихіше!" 
і я виліз з туалету, і наступним номером видав отакенний гуркіт, суперголосний акорд. вона підірвалась, немов вкушена. але з найголовнішим було все ніштяк: у мене склалась пісня. дуже прикольний момент - народження. і мені довелось відправити дружину куди подалі.